Дорогою життя зі щастям за руку

Ще трошки крупинок мудрості від карпатського мудреця, про якого вже згадувала. З його порад можна черпати безліч корисного: від …далі »

«Десятиліттями я живу в одному місці. Роблю ту саму роботу. Веду бесіди з одними й тими ж людьми. …далі »

«Наступного дня, після весілля, він дорікнув дружині: «Якщо ти так тринькатимеш гроші, то ми опинимось у скруті». Власне, він не хотів цього казати, але так його напоумила тітка. Ясна річ, дружина попросила вибачення і в тітки, і в нього. Перед глечиком з жовтими нарцисами, що їх вона купила для нього».

«…студент Рап посеред вулиці взяв голову  між ноги і так позирав на світ. Подумавши, що він збожеволів, я смикнув його:
— Що це за жарти? Що з тобою?
Рап протер очі й напрочуд спокійно відповів:
— Мені стало сумно, тож я і глянув на світ навиворіт. Але й це не зарадило».

«Ви ніколи не зможете змінити щось, якщо воюватимете з існуючою реальністю. Для того, аби щось змінити, побудуйте нову модель, до порівняння з якою наявна буде застарілою». © Бакмінстер Фуллер …далі »

Якщо вже я маю трошки часу, то з’явиться ще один пост сьогодні з-під моєї клавіатури.
Власне, не повноцінний пост, бо назва вказує на те, що це буде цитата.
Але, мабуть, «№7» — не зовсім вдала назва, бо це навіть не цитата, а посилання на невеличке оповідання.
Воно складається з двох частин. Мені особливо перша сподобалася.
Так просто, легко, символічно. І в той же час кумедно.
Може, ви вже його читали, але якщо раптом ні, то ласкаво прошу  заглянути сюди.
Справді дуже миле оповідання.
Приємного читання! 😉

Випадково знайшла в своєму комп’ютері. …далі »

     «Шкірою чую, як тотальне жлобство свідомо прищеплюється людям, перетворюючи їх на масу. Масі не треба мистецтва, масі не треба культури — масі треба закласти у підсвідомість, і вона піде у спроектований бік».

 © Ліна Костенко «Записки українського самашедшого» — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. — с.113

«Огидна річ — наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас».

 © Ліна Костенко «Записки українського самашедшого» — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. — с. 58

 «— Скільки життів ще залишилося? …далі »

     «Немає нічого дивного, коли …далі »