№7

Якщо вже я маю трошки часу, то з’явиться ще один пост сьогодні з-під моєї клавіатури. Власне, не повноцінний пост, бо назва вказує на те, що це буде цитата. Але, мабуть, «№7» — не зовсім вдала назва, бо це навіть не цитата, а посилання на невеличке оповідання. Воно складається з двох частин. Мені особливо перша сподобалася. […]

Трошки буденних спостережень

Це просто дивина, як людина сама себе може зводити зі світу! Це я про себе. Буває так, що чекає на тебе важлива і відповідальна подія, а задовго до того вже починаєш відчувати мандраж. Як виявилося, я віртуоз цього нехитрого діла. Коли вже мені у снах почала являтися блискавична капітуляція і поразка, а вранці відчувалася лише […]

До свята Івана Купала, або кілька уривків про любов

Коли я вчилася на другому курсі, то вивчала курс загальної психології. Досить оглядово, бо це, на думку укладачів навчальної програми, не стосується обраного мною фаху. Одного разу викладачка задала нам непосильне домашнє завдання: написати есе про любов. «Ні-і-і-і…» — сказала я і почула, що мій голос розчинився у ґвалті, який здійняли одногрупники. Я не люблю […]

Кілька суджень, які чув майже кожен :)

«Якщо жінка назве чоловіка ідіотом, він попросить у неї пробачення. Якщо чоловік назве жінку ідіоткою, він отримає по пиці. Жінка може вибирати — заплакати їй чи стриматися. Якщо чоловік плаче, то він ганчірка Якщо жінка працює — це її заслуга. Якщо чоловік працює — це його найперший обов’язок.

«…глузду тут немає. Але коли я починав говорити, він збирався тут бути…» ©

Улюблена книжка моєї подруги — «Алиса в стране Чудес» Льюїса Керрола. Саме у російському перекладі. Хоча А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Гівський варіант у обох нас є на полицях. Але так вже сталося, що першою до її дитячих рук потрапила саме «Алиса в стране Чудес», тому вона має незаперечні конкурентні переваги перед «Алісою в країні Див» та «Алісою в Задзеркаллі». […]

Бруно Ферреро. «Завжди є місце для чашки чаю».

Професор філософії під час лекції наповнив 5-літрову скляну банку великими каменями, кожен не менше 3 см у діаметрі. Потім запитав студентів: чи повна банка? Відповіли: так, повна. Тоді професор взяв мішечок з горохом і висипав його в банку з каменями, трохи потряс її. Горох зайняв вільне місце між каменями. Ще раз професор запитав студентів: чи […]

Майже про нас

Поки збиралася у черговий будень, то слухала вранці аудіокнигу Василя Шкляра «Кров кажана». Прослуханий уривок мені дуже сподобався, тому наведу його тут. «— Новєнькая? (..) Дабро пажаловать! — Куди? — спитала я. — Как куда? Туда, куда вам і паложено. В ад. — Яке ж це пекло? — роззирнулася я довкола. — Щось не схоже. […]