Так вже сьогодні сталося, що тема класичної музики не покидала мене.
По-перше, у приміщенні, що сусідить з нашим відділенням банку, майже весь час моєї практики замість вже традиційних мотивів вбивчо-нудотної попси, які отруюють вуха щоранку, лунали композиції Бетховена. Спершу я зловила себе на тому, що ледь-ледь похитуюся в такт неперевершеній п’ятій симфонії. Потім була «Патетична соната». Ну, потім їх дві крутили одну за одною… Але не дуже довго. Я так зрозуміла, асортимент завершився. Але і за те гарно дякую.
А по-друге, коли верталася додому, то зустріла колишню вчительку. Повідала вона мені дві історії, якими я хочу поділитися. Якщо чесно, то я за те, щоб таких «історій» було якомога менше, але одну розповім сьогодні, бо вона теж певним чином стосується класичної музики. А другу — вже якось іншим разом.
Проводили у школі серед учнів усіх класів опитування типу: «Що впливає на ваш світогляд?». І приблизний перелік відповідей, які могли обрати школярі, такий: родина, друзі, школа, книги, класична музика, телевізор і т.д. Чи треба мені казати, що з величезним відривом переміг «зомбоящик»? Не залежно від віку, статі і т.д. Не сім’я, не друзі… Страшно подумати, який «світогляд» наше телебачення їм сформує. Про книги я мовчу… Той мізерний відсоток, що їх обрав, — це більше привід для суму, ніж радощів. Але що мене здивувало: ЖОДЕН учень не обрав варіанту «класична музика». Це прикро. На ті приблизно 2 тисячі школярів не знайшлося такого, хто б хоч зрідка слухав класику.
Зовсім недавно на одній виставі в театрі дуже гарний діалог був між героями, який мені запав у душу:
— Це Бах?
— Так, але якщо хочеш, я вимкну.
— Ні, я люблю Баха.
— Але ж ти завжди казала, що Бах — музика старих!
— Бах — це МУЗИКА.
Очевидно, часи МУЗИКИ в минулому.