Окремі кадри цієї осені

листопада 5, 2010Виховання, Діти, Життя-буття, Музика, Театр

Осінь  — саме та пора, коли часто огортає меланхолійний настрій. Або навіть не так: пора, протягом якої ти відчуваєш себе наче на американських гірках: день надзвичайно приємних емоцій, а завтра вже ледь стримуєш той клубок, що підкотився до горла.

Коли вже звикаєш триматися на людях з посмішкою і на всі «Як справи?» відповідаєш «Чудово!», хоч, може, це і не так, то не варто дивуватися, що протягом дня почуєш  протилежні думки: …далі »

Трошки буденних спостережень

липня 20, 2010Життя-буття, Література, Музика, Проза, Цитати

Це просто дивина, як людина сама себе може зводити зі світу! Це я про себе. Буває так, що чекає на тебе важлива і відповідальна подія, а задовго до того вже починаєш відчувати мандраж. Як виявилося, я віртуоз цього нехитрого діла. Коли вже мені у снах почала являтися блискавична капітуляція і поразка, а вранці відчувалася лише жахлива втома та емоційна спустошеність, сказала собі: стоп! Так далі тривати не може. Тим більше, за останні років десь так 5-6 це вперше мною так тіпає. Отож, озброївшись споконвічним українським «якось-то воно буде» (геніальний Остап Вишня! Хто не читав його «Чухраїнців», той багато втратив), а буде все добре, добралася я і до блоґу. …далі »

Трохи про класику

квітня 2, 2010Діти, Життя-буття, Музика, Театр, Цитати

Так вже сьогодні сталося, що тема класичної музики не покидала мене.

По-перше, у приміщенні, що сусідить з нашим відділенням банку, майже весь час моєї практики замість вже традиційних мотивів вбивчо-нудотної попси, які отруюють вуха щоранку, лунали композиції Бетховена. Спершу я зловила себе на тому, що ледь-ледь похитуюся в такт неперевершеній п’ятій симфонії. Потім була «Патетична соната». Ну, потім їх дві крутили одну за одною… Але не дуже довго. Я так зрозуміла, асортимент завершився. Але і за те гарно дякую.

А по-друге, коли верталася додому, то зустріла колишню вчительку. Повідала вона мені дві історії, якими я хочу поділитися. Якщо чесно, то я за те, щоб таких «історій» було якомога менше, але одну розповім сьогодні, бо вона теж певним чином стосується класичної музики. А другу — вже якось іншим разом.

Проводили у школі серед учнів усіх класів опитування типу: «Що впливає на ваш світогляд?». І приблизний перелік відповідей, які могли обрати школярі, такий: родина, друзі, школа, книги, класична музика, телевізор і т.д. Чи треба мені казати, що з величезним відривом переміг «зомбоящик»? Не залежно від віку, статі і т.д. Не сім’я, не друзі… Страшно подумати, який «світогляд» наше телебачення їм сформує. Про книги я мовчу… Той мізерний відсоток, що їх обрав, — це більше привід для суму, ніж радощів. Але що мене здивувало: ЖОДЕН учень не обрав варіанту «класична музика». Це прикро. На ті приблизно 2 тисячі школярів не знайшлося такого, хто б хоч зрідка слухав класику.

Зовсім недавно на одній виставі в театрі дуже гарний діалог був між героями, який мені запав у душу:

— Це Бах?
— Так, але якщо хочеш, я вимкну.
— Ні, я люблю Баха.
— Але ж ти завжди казала, що Бах — музика старих!
— Бах — це МУЗИКА.

Очевидно, часи МУЗИКИ в минулому.


Copyright © Дорогою життя зі щастям за руку. All rights reserved.