У полоні мрій або Коли замикаєш очі й поринаєш у казку

А я би жила далеко-далеко в горах. Де не було би поряд людей, окрім трьох-чотирьох найближчих. Щоранку заварювала би запашний трав’яний чай і виходила на подвір’я, щоб привітатися з сонцем. Його промені зігрівали би своїм теплом, залишаючи на обличчі веснянки. Три товаришки-кішки в цей час би гралися, іноді торкаючись своїм хутром моїх ніг. Від чистого, […]