Як завжди: трошки думок

За цей тиждень я злегка прихворіла. Отож, вихідні минуть у домашньому теплі й затишку. Ніби це й добре, але трошечки сумно, бо у перші зимові дні хочеться насолодитися радістю від снігу й морозу. Але вже є як є. А тому, користуючись нагодою, пишу тут чергові свої періодичні враження від побаченого, почутого чи пережитого.

Одна стаття з досить цікавого…

…журналу знайшла мене сьогодні. (Бо все більше останнім часом помічаю, що це не Я вибираю, шукаю якісь книжки, журнали, статті, а ВОНИ мене знаходять). Наприкінці були прості, але гарні слова, які, як не дивно, для багатьох не є істиною (бо проблеми з національною самоідентифікацією українців відомі…): «Розповідати про власну національну самоідентифікацію — це все одно, […]

Один сьогоднішній епізод

Старесенька, іде по тій дорозі. Як зáвжди. Як недавно. Як давно. Спинилася. Болять у неї нозі. Було здоров’я, де тепер воно? Ліна Костенко Пишу «епізод», але це лише для мене так. А для багатьох — життя.

…професійні аспекти…

Мабуть, цей допис буде мало кому цікавий. Але просто мене почуте сьогодні дуже здивувало: «У акті ревізії у висновках про суть виявлених порушень не можна кваліфікувати дії посадових осіб висловами: “антидержавна політика”, “крадіжки”, “розбазарювання коштів”, “злочинець”, “шахрай”, “привласнення державного майна”, “зловживання службовим становищем”, “безвідповідальне ставлення”, “безгосподарність”». — Е… А якщо у ході перевірки виявлені факти […]

Кілька штрихів (до днів, що минають, та до мене)

1. Цього вівторка (1 червня) був День захисту дітей. В моєму Місті цього особливо помітно не було. Лише в Літньому театрі відбувся концерт, на якому дітки виступили перед поважними й не дуже тьотями і дядями. Між тим журналістка запитала кількох маленьких артистів: «Що таке День захисту дітей?». Я не зупинятимуся на коректності поставленого питання… Мене […]

Майже про нас

Поки збиралася у черговий будень, то слухала вранці аудіокнигу Василя Шкляра «Кров кажана». Прослуханий уривок мені дуже сподобався, тому наведу його тут. «— Новєнькая? (..) Дабро пажаловать! — Куди? — спитала я. — Как куда? Туда, куда вам і паложено. В ад. — Яке ж це пекло? — роззирнулася я довкола. — Щось не схоже. […]