Діалоги 2

лютого 18, 2011Життя-буття, Мова

— А родзинки у продажу є? — запитую я.
— В смислі — ІЗЮМ? — перепитує молоденька продавчиня, сильно наголошуючи на останньому слові.
Здивовано на неї подивилася і ледь стрималася,  щоб не розсміятися. Усміхаюся і кажу:
— Ну, якщо вам так зручніше, то можна й так… — а сама ще думаю: «Ну, шо я говорю? От шо значить МОЖНА й так? Так не можна!!!»
Але потік моїх думок перериває голосне повчання:
— Дєвушка, говоріт нормально! Є! В кондітерському відділі.
— Дякую! — кажу я і прямую до кондитерського відділу, вперто не бажаючи  розмовляти «нормально».

Слова… Слова.. Слова…

лютого 12, 2011Мова

     Так збіглися обставини, …далі »

Кілька слів до Дня української мови та писемності

листопада 9, 2010Життя-буття, Мова

— Чи нема у вас якоїсь роботи?
— А що ви вмієте?
— Знаю українську мову!
— О! Нам такі люди потрібні!

© Остап Вишня

 

 Про мовне питання свого часу вже писала. Тому зараз не буду наводити сотні подібних життєвих прикладів і казати, як це погано. Більшість й так з цим стикається часто.

Просто вітаю усіх, хто спілкується українською мовою і вважає її своєю рідною, з Днем української мови та писемності.

Мовному питанню присвячується…

серпня 31, 2010Життя-буття, Мова

… або як ми говоримо і якими мовами. …далі »

Майже про нас

травня 25, 2010Життя-буття, Література, Мова, Моя країна, Проза, Цитати

Поки збиралася у черговий будень, то слухала вранці аудіокнигу Василя Шкляра «Кров кажана». Прослуханий уривок мені дуже сподобався, тому наведу його тут.

«— Новєнькая? (..) Дабро пажаловать!
— Куди? — спитала я.
— Как куда? Туда, куда вам і паложено. В ад.
— Яке ж це пекло? — роззирнулася я довкола. — Щось не схоже.
— Пєкло, пєкло, шоб ви нє сомнєвалісь. (…) Ідьомтє, — сказав він. — Я должєн вас гдє-то опрєдєліть. Пагаварім па дарогє. (…) Ви со Львова?
— Ні, чому раптом?
— Ну… Разгаваріваєтє на мовє.
— А хіба тут…
— Нєт-нєт, нє волнуйтєсь. Мнє нравітся, когда люді чісто разгаварівают на мовє.
— Зі мною всі чоловіки переходили на українську, — з погордою сказала я. — Навіть попи московського патріархату, кілери, нардепи й неґри похилого віку.
— Оно і понятно: такая інтєрєсная женщіна… Я, впрочєм, тожє папробую. Єслі гдє-то ошібусь, ви мєня ісправітє, ладно?
— Добре, — погодилась я.
— Достоєвський мав рацію, — сказав він без найменшого акценту. — Краса врятує пекло.
— Світ, — поправила я.
— Світ? — здивувався Пек. — Світ ніхто і ніщо не врятує. Йому давно гаплик. А от пекло врятує краса. …далі »

Оголошення «ґеніального» змісту…

березня 29, 2010Життя-буття, Мова, Цитати

…трапилося мені днями. Всього два речення. Але дописувати щось до них вже нема потреби. Та і бажання особливого також. Великими літерами красується напис: «Срочно требуется дворник в помещение!» А нижче вже суржиком і дрібнішим шрифтом: «Запитувати у діжурного». Тільки і промайнуло кілька уривків думок (бо насправді у той момент мозок перебував у коматозному стані від прочитаного): «…і що робитиме в “помєщєніі” “дворнік”?..», «…цікаво, хто такий “діжурний”…» і «…про що ж його запитувати?..».

Здається, нічого особливого, бо явище це (отакі оголошення) звичне для нашої країни. На жаль. Та і хто може похвастати бездоганним знанням мови?..

Але ж тільки папірець з таким текстом був розміщений на дверях одного з класичних вузів країни. Добре, що то хоч не філологічний факультет був…


Copyright © Дорогою життя зі щастям за руку. All rights reserved.