Діти » Дорогою життя зі щастям за руку

Як завжди: трошки думок

грудня 4, 2010Виховання, Діти, Життя-буття, Література, Моя країна, Театр

За цей тиждень я злегка прихворіла. Отож, вихідні минуть у домашньому теплі й затишку. Ніби це й добре, але трошечки сумно, бо у перші зимові дні хочеться насолодитися радістю від снігу й морозу. Але вже є як є. А тому, користуючись нагодою, пишу тут чергові свої періодичні враження від побаченого, почутого чи пережитого. …далі »

Окремі кадри цієї осені

листопада 5, 2010Виховання, Діти, Життя-буття, Музика, Театр

Осінь  — саме та пора, коли часто огортає меланхолійний настрій. Або навіть не так: пора, протягом якої ти відчуваєш себе наче на американських гірках: день надзвичайно приємних емоцій, а завтра вже ледь стримуєш той клубок, що підкотився до горла.

Коли вже звикаєш триматися на людях з посмішкою і на всі «Як справи?» відповідаєш «Чудово!», хоч, може, це і не так, то не варто дивуватися, що протягом дня почуєш  протилежні думки: …далі »

Кілька штрихів (до днів, що минають, та до мене)

червня 4, 2010Діти, Життя-буття, Література, Моя країна

1. Цього вівторка (1 червня) був День захисту дітей. В моєму Місті цього особливо помітно не було. Лише в Літньому театрі відбувся концерт, на якому дітки виступили перед поважними й не дуже тьотями і дядями. Між тим журналістка запитала кількох маленьких артистів: «Що таке День захисту дітей?». Я не зупинятимуся на коректності поставленого питання… Мене розсмішила відповідь дівчинки: «Ну… Це коли захищали своїх дітей від…» — «Від кого?» — «Ну-у-у… від різни-и-их… татарів!».

2. Випав минулого тижня мені один такий гарний ранок, коли прокинулася від співу пташок за вікном, а не від будильника. Як влучно співає «Мертвий півень»: «Нас не повинні зривати вранці будильники. Ранок і без того пора сум’яття. Суцільна туга. Найгірше, що може трапитись. Необхідність якось прожити подальший день…» Точно. Тим не менше, вони нас зривають майже щоранку…

3. Із телефонної розмови:
— Це в тебе там ПІВЕНЬ кукурікає?!?
— Так…
— Боже, я не пам’ятаю, коли востаннє чула кукурікання живого півня!
— Яка ж ти зурбанізована! …далі »

Трохи про класику

квітня 2, 2010Діти, Життя-буття, Музика, Театр, Цитати

Так вже сьогодні сталося, що тема класичної музики не покидала мене.

По-перше, у приміщенні, що сусідить з нашим відділенням банку, майже весь час моєї практики замість вже традиційних мотивів вбивчо-нудотної попси, які отруюють вуха щоранку, лунали композиції Бетховена. Спершу я зловила себе на тому, що ледь-ледь похитуюся в такт неперевершеній п’ятій симфонії. Потім була «Патетична соната». Ну, потім їх дві крутили одну за одною… Але не дуже довго. Я так зрозуміла, асортимент завершився. Але і за те гарно дякую.

А по-друге, коли верталася додому, то зустріла колишню вчительку. Повідала вона мені дві історії, якими я хочу поділитися. Якщо чесно, то я за те, щоб таких «історій» було якомога менше, але одну розповім сьогодні, бо вона теж певним чином стосується класичної музики. А другу — вже якось іншим разом.

Проводили у школі серед учнів усіх класів опитування типу: «Що впливає на ваш світогляд?». І приблизний перелік відповідей, які могли обрати школярі, такий: родина, друзі, школа, книги, класична музика, телевізор і т.д. Чи треба мені казати, що з величезним відривом переміг «зомбоящик»? Не залежно від віку, статі і т.д. Не сім’я, не друзі… Страшно подумати, який «світогляд» наше телебачення їм сформує. Про книги я мовчу… Той мізерний відсоток, що їх обрав, — це більше привід для суму, ніж радощів. Але що мене здивувало: ЖОДЕН учень не обрав варіанту «класична музика». Це прикро. На ті приблизно 2 тисячі школярів не знайшлося такого, хто б хоч зрідка слухав класику.

Зовсім недавно на одній виставі в театрі дуже гарний діалог був між героями, який мені запав у душу:

— Це Бах?
— Так, але якщо хочеш, я вимкну.
— Ні, я люблю Баха.
— Але ж ти завжди казала, що Бах — музика старих!
— Бах — це МУЗИКА.

Очевидно, часи МУЗИКИ в минулому.


Copyright © Дорогою життя зі щастям за руку. All rights reserved.