Як завжди: трошки думок

За цей тиждень я злегка прихворіла. Отож, вихідні минуть у домашньому теплі й затишку. Ніби це й добре, але трошечки сумно, бо у перші зимові дні хочеться насолодитися радістю від снігу й морозу. Але вже є як є. А тому, користуючись нагодою, пишу тут чергові свої періодичні враження від побаченого, почутого чи пережитого.

Окремі кадри цієї осені

Осінь  — саме та пора, коли часто огортає меланхолійний настрій. Або навіть не так: пора, протягом якої ти відчуваєш себе наче на американських гірках: день надзвичайно приємних емоцій, а завтра вже ледь стримуєш той клубок, що підкотився до горла. Коли вже звикаєш триматися на людях з посмішкою і на всі «Як справи?» відповідаєш «Чудово!», хоч, […]

Кілька штрихів (до днів, що минають, та до мене)

1. Цього вівторка (1 червня) був День захисту дітей. В моєму Місті цього особливо помітно не було. Лише в Літньому театрі відбувся концерт, на якому дітки виступили перед поважними й не дуже тьотями і дядями. Між тим журналістка запитала кількох маленьких артистів: «Що таке День захисту дітей?». Я не зупинятимуся на коректності поставленого питання… Мене […]

Трохи про класику

Так вже сьогодні сталося, що тема класичної музики не покидала мене. По-перше, у приміщенні, що сусідить з нашим відділенням банку, майже весь час моєї практики замість вже традиційних мотивів вбивчо-нудотної попси, які отруюють вуха щоранку, лунали композиції Бетховена. Спершу я зловила себе на тому, що ледь-ледь похитуюся в такт неперевершеній п’ятій симфонії. Потім була «Патетична […]