У полоні мрій або Коли замикаєш очі й поринаєш у казку

А я би жила далеко-далеко в горах. Де не було би поряд людей, окрім трьох-чотирьох найближчих. Щоранку заварювала би запашний трав’яний чай і виходила на подвір’я, щоб привітатися з сонцем. Його промені зігрівали би своїм теплом, залишаючи на обличчі веснянки. Три товаришки-кішки в цей час би гралися, іноді торкаючись своїм хутром моїх ніг. Від чистого, […]

№6

     «Шкірою чую, як тотальне жлобство свідомо прищеплюється людям, перетворюючи їх на масу. Масі не треба мистецтва, масі не треба культури — масі треба закласти у підсвідомість, і вона піде у спроектований бік».  © Ліна Костенко «Записки українського самашедшого» — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. — с.113

№5

«Огидна річ — наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас».  © Ліна Костенко «Записки українського самашедшого» — К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011. — с. 58  «— Скільки життів ще залишилося?

Просто так

     Зустріла сьогодні знайомого, і він розповів мені одну гарну історію. Напередодні нового року він їхав на екзамен маршруткою, у якій один чоловік дарував усім пасажирам мандаринки. Просто так!       «І гарно мандаринами пахло у маршрутці. Одразу настрій покращився, смайл придуркуватий намалювався від вуха до вуха. Пару чоловік відмовилося і зашугано перезиралося, канєшна. […]

Про домашніх тварин

     Так вже склалося, що людей можна поділити на дві категорії:  1 — ті, хто заводить домашню тваринку (або хотів би);  2 — ті, хто не терпить тварин у своєму помешканні.       Скажу одразу, що краще би вже більше було представників другої категорії. Вони чесніші і гуманніші,

Бродити у снігу…

…дуже приємно і казково. Особливо, коли він такий білесенький, пухнастий, далеко-далеко за містом, а тому чистий (колись вчила у першому класі вірш, то там дуже вдало про сніг було: «дитинно-чистий»). А головне — коли його дууууже багато, і ти провалюєшся до колін у ті снігові замети. Надзвичайні враження, гарний настрій, незграбні рухи, веселі жарти, червоні […]