«Десятиліттями я живу в одному місці. Роблю ту саму роботу. Веду бесіди з одними й тими ж людьми. Сідаю за той же стіл у той же час і їм майже однакову їжу. Лягаю в один час в своє ліжко… Минають літа, але ніщо не міняється — ні довкілля, ні я. Бо не міняється моя душа. І це добре. Дивлюся на образи діда, батька, на своїх онуків і правнуків — і здається, що я на цьому світі був завжди. І буду вічно…»

Це слова Андрія Ворона, який прожив на цьому світі 104 роки і жив би ще, якби не випадковість (укріпляв після паводка погріб, і його привалило землею).
Потрапила до моїх рук книжка із заповідями цього карпатського мудреця, як жити довго в щасті й радості.
А ця цитата на самісінькому початку.
Як на мене, дуже гарно сказано.