Цей міні-пост ґрунтується на особистому досвіді автора.
Дивно, але містичне відчуття, що «це вже було» частіше трапляється в дитинстві.
Хоч тоді в нас ще зовсім невеликий життєвий досвід. І натягнутим видається пояснення, що за стільки років щось подібне й справді могло трапитися.
Для мене дежавю — не лише «це вже було», а скоріше відчуття, ніби минуле на мить поєдналося з теперішнім. Або цей світ злився в одне ціле з тим іншим на кілька миттєвостей. І ти їх пере/проживаєш одночасно і там, і тут.
Але чим старшою стаєш, тим рідше щось таке трапляється.
Чи то ми в собі втрачаємо цю здатність відчути щось поза досяжною, логічною, раціональною і зрозумілою реальністю…