Ці дні дуже приємні…

…і радісні, а тому:
— більше вільного часу проводиться за містом або у місті. Але не в кафешках, не в приміщеннях, не вдома. Ні. Подалі від стін
— все важче вмовляти саму себе до виконання Важливих Справ.
— стало цікавіше загалом. І не лише мені. У людей інакше минають вечори: майже щоночі під вікнами лунають «серенади». Ні, це не трубадури співають своїм коханим про вічні й прекрасні почуття. Це просто п’яненькі друзі-товариші або й ледь знайомі випадкові зустрічні, обійнявшись, виливають усю печаль свого тужливого українського серця у нічне небо якоюсь дивною мелодією-піснею-язичницькими обрядовими вигуками.
— відбувається більше цікавих подій, які хочеться відвідати. Часом це вдається.
— вулиці й люди стали кольоровими і яскравими.
— можна носити свої улюблені окуляри від сонця.
— за будь-якої можливості хочеться долати відстані пішки й забути про існування громадського транспорту.
— та й взагалі якесь таке відчуття змін присутнє. Не випадково, звісно. Але додатковий відтінок до життя створює.

2 коментарі “Ці дні дуже приємні…”

2 коментарі

  1. Ага. 🙂 Думаю, у багатьох схожі відчуття.
    У мене ще зараз буде період Великих Змін та Адаптації.
    Але поки мовчу, щоб не наврочити.
    Напишу, коли вже можна буде. 😉
    А поки от лише такими враженнями ділюся, коли вони на волю просяться. 🙂

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *