Мабуть, цього разу без назви

Затягнулася моя пауза після останнього запису тут так, що тепер на власному блозі почуваюся, як у гостях. Це моя риса: чим довше не заходиш/не бачиш/не чуєш/не дзвониш/тощо, тим менше хочеться знову зайти/побачити/почути/подзвонити… Признаюся, була думка безжально видалити блог зовсім, але в той день підтвердження на пошту ніяк не приходило. Тому, сприйнявши глюк за знак Провидіння, […]