Слова… Слова.. Слова…

     Так збіглися обставини, що цього тижня я і моя подруга відвідали перукарні. І цілком природно, що навколо цих знаменних подій точилася одна з наших розмов. 🙂 Поки ми балакали, мене раптом зацікавило одне питання, яке одразу ж озвучила:
— Слухай, а як українською правильно «чёлка»? Бо кожного разу, коли треба її згадати в розмові, язик не повертається сказати «чьолка». А «чуб» — це вже занадто.
— Здається, нормального слова нема. Кажуть ще «чілка». Хоча воно мені теж не подобається…
     Так ні до чого ми й не домовилися… Вирішила я це питання ґрунтовніше «дослідити». Спершу поґуґлила. Як виявилося, це слово не лише мене цікавить. Але відповіді однозначної нема. Найчастіше пропонуються такі варіанти:
• чілка/чолка — від слова «чоло»;
• чуб — як єдиний правильний варіант;
• чівка — вперше таке почула (тобто прочитала);
• гривка — це, як зрозуміла, полонізм від grzywka. Дехто пише, що це слово поширене лише у Львові, але одна моя подруга з Тернополя теж завжди каже «гривка».
     Отож, нічого так і не роз’яснилося в моїй допитливій голові. Відтак взяла до рук словники. Російсько-український і українсько-російський словник, 1990р., (укладачі Ганич Д.І., Олійник І.С.) каже таке:
чёлка — чубок, чубчик.
     Зважаючи на рік видання, а також на видавництво («Радянська школа»), вирішила перевірити ще й у тлумачному словнику. Великий тлумачний словник української мови, 2005 р., (укладач Бусел В.Т.) пише:
чуб — 1. Волосся на голові у людини (переважно у чоловіка). // Довге пасмо волосся на голеній голові, що звисає за лобом або вухом, оселедець.  Отож, чуб (як і зменшені його форми — чубчик, чубок) не зовсім те, що я шукала. Якщо раптом «припече», звісно, може бути, бо «переважно» — це не «завжди», але загальновідоме значення трошки інше. Глянула для повного щастя й решту пропонованих слів.
Чолка/чілка — нема взагалі такого. Так що версія про походження від слова «чоло» відпадає. (Хіба, може, є видання 2006-2010 рр., де ці слова вже включені…)
Чівка, яку хтось пропонував, — це: зах. Оселедець (у 2 знач.) на голові.
І «гривка»… Написано, що грива — 1. Довге волосся на шиї та хребті у деяких тварин. // Про густе довге волосся людини.
     Невже нема якогось слова на позначення цієї «чёлки» у жінок? Це ж яка несправедливість! 😉 Кого не питала, поки відповіді нема. У тому числі двоє філологів знайомих розвело руками. Хтось знає?

8 коментарів “Слова… Слова.. Слова…”

8 коментарів

  1. Колись, ше давно, чула такий переклад як “гривка”.

  2. to slon: Та я згадала і про гривку… Мені вона здається симпатичнішою за чуба. 🙂 Але словник не подає це слово у такому значенні…

  3. а мене від отого „гривка“ тіпає. воно нелогічне — бо грива то з іншого боку голови. і образливе — бо порівняння з конякою. дівчата ж не кобили якісь.

  4. to zymova: Це взагалі сумно, що нема літературного слова на позначення цієї «чёлки» у жінок. Мене вже давно бентежить момент, коли треба вжити це слово, а його нема. Я поки так і не пристала до жодного: ні до чуба, ні до гривки… Думаю, що можна створити «чілку» і записати її в словник. Бо є «чоло». І похідні від нього «чільний», «очільник» і т.д.
    Мені взагалі сьогодні відповіли: «А у жінок – хутро. Гадаю, що так буде і правильно, і патріотично, і по відношенню до жінок по-людськи». ))))

  5. ну чілка ще нічо. хоча і чолка теж дуже навіть підходить, то таки наше слово „чоло“, в російській то все ж таки „лоб“. ну чубчик теж нічотак.
    а хутро все одно якесь тваринне))))

  6. Завжди у нас в сім’ї вживалося тільки “гривка”. Як абсолютно звичне і загальнозрозуміле слово. Донедавна не повірив би, що воно може не мати прописки в “офіційних” словниках. Я зі Львова 🙂

  7. ЧУ́БЧИК, а, ч. Невеличкий жмут, пасмо волосся, що звисає над лобом (у жінки). Волосся стригла коротко, не морочила собі голови зачісуванням, і тому бувала [Марина] переважно розпатлана — з чубчиком на лобі (Смолич, Мир.., 1958, 44).

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *