Одна стаття з досить цікавого…

листопада 30, 2010Життя-буття, Моя країна

журналу знайшла мене сьогодні. (Бо все більше останнім часом помічаю, що це не Я вибираю, шукаю якісь книжки, журнали, статті, а ВОНИ мене знаходять). Наприкінці були прості, але гарні слова, які, як не дивно, для багатьох не є істиною (бо проблеми з національною самоідентифікацією українців відомі…):

«Розповідати про власну національну самоідентифікацію — це все одно, що пояснювати, як ти почуваєшся, як носій ДНК чи власник двох нирок». ©

Якщо захочете, зможете переглянути всю статтю тут. До речі, там є можливість обрати мову: українська, польська чи німецька, якщо раптом виникне бажання повправлятися. 😉

Так думаю.

листопада 23, 2010Життя-буття

Щоб у спілкуванні з людьми, не здавалося, що тебе вважають «нижчою» за себе, треба просто бути достатньо «високою» у будь-якій ситуації.

Креативність

листопада 20, 2010Життя-буття

Завжди знала, що це не моя риса. Бо ж я не страждаю проблемами з самооцінкою, тверезо бачу свої переваги і недоліки… Тому, коли трапився мені тест на креативність, без особливого ентузіазму спробувала. Спроба затяглася… Про результат змовчу. 🙂 Власне, підтвердилося те, що й так завжди знала.

Цікаво, що багато хто серед знайомих отримав результат ще гірший. Буває… Але одразу подумалося, що це ми такі. А от мої читачі з блогу по-любому матимуть високий рівень креативності. 😉 Тому, хто має трошки часу і терпіння, то може спробувати порахувати ведмедиків тут.

Кілька слів до Дня української мови та писемності

листопада 9, 2010Життя-буття, Мова

— Чи нема у вас якоїсь роботи?
— А що ви вмієте?
— Знаю українську мову!
— О! Нам такі люди потрібні!

© Остап Вишня

 

 Про мовне питання свого часу вже писала. Тому зараз не буду наводити сотні подібних життєвих прикладів і казати, як це погано. Більшість й так з цим стикається часто.

Просто вітаю усіх, хто спілкується українською мовою і вважає її своєю рідною, з Днем української мови та писемності.

Окремі кадри цієї осені

листопада 5, 2010Виховання, Діти, Життя-буття, Музика, Театр

Осінь  — саме та пора, коли часто огортає меланхолійний настрій. Або навіть не так: пора, протягом якої ти відчуваєш себе наче на американських гірках: день надзвичайно приємних емоцій, а завтра вже ледь стримуєш той клубок, що підкотився до горла.

Коли вже звикаєш триматися на людях з посмішкою і на всі «Як справи?» відповідаєш «Чудово!», хоч, може, це і не так, то не варто дивуватися, що протягом дня почуєш  протилежні думки: …далі »


Copyright © Дорогою життя зі щастям за руку. All rights reserved.