До свята Івана Купала, або кілька уривків про любов

Коли я вчилася на другому курсі, то вивчала курс загальної психології. Досить оглядово, бо це, на думку укладачів навчальної програми, не стосується обраного мною фаху. Одного разу викладачка задала нам непосильне домашнє завдання: написати есе про любов. «Ні-і-і-і…» — сказала я і почула, що мій голос розчинився у ґвалті, який здійняли одногрупники. Я не люблю такі теми, бо важко написати щось таке, чого ще ніхто не сказав/проспівав/написав… Арґументація одногрупників мені невідома, але протягом 5 хвилин були голосні і розпачливі крики та протести УСІХ БЕЗ ВИНЯТКУ:

— Тільки не про любов!
— Будь ласка, на будь-яку тему, яку хочете!!! Тільки не любов!!!!
— Давайте про Бога напишемо? Добро? Зло? Віра?
—  Будь-яка філософська ідея будь-якого філософа?
— Ну будь-ла-а-аска!!!
— Змилу-у-уйтеся над нами!
— За що?! Ми в чомусь провинилися?…

І аж до:
— Нє-е-е…
— Фу-у-у…
— Як же це так?…

Відповідь була одна і непорушна:
— Про любов.

З нотками надії, яка майже згасла, залунало ще кілька питань:
— До Батьківщини?
— Або до рідних? Давайте, ми про любов до сім’ї напишемо? Будь ласка…

Відповідь не змінилася.

Навіть не хочу згадувати тодішнє своє творіння… Це справді було важко… Бо я особа, яка ненавидить пафос практично у всіх його проявах, не любить повторюватися за іншими, та й взагалі не бажає на цю тему для когось чужого писати есе. І якщо вже так, то подібні роздуми викликають більше питань, аніж відповідей. Тепер так смішно згадувати, але ми тоді про це не говорили між собою. Так, наче того інциденту не було на парі, а то всім наснилося. Не обмінювалися враженнями, не читали їх одне одному (хоча завжди це робили). А коли треба було здавати, то передавали ті роботи згорнутими так, щоб текст десь всередині був (або донизу повернутий). 🙂 Сміх та й годі!

А потім я натрапила на есе Світлани Пиркало (у збірнику «100 тисяч слів про любов…») і подумала тоді: яка прекрасна ідея написати твір, де були б лише запитання. Ось кілька цитат звідти:

«Як любити ближнього, як самого себе? Наскільки близьким він має бути? Чи любити ближнього, якого ти не знаєш? Чи любити ближнього, якого знаєш? Чи погодиться на це його дружина? Чи любити дружину також? Чи не це погубило Содом і Гоморру? Чи є різниця між любов’ю до протилежної статі й до своєї? Чому людей непокоїть, як інші люблять одне одного? Жаба душить?

Чому блудного сина люблять більше? Навіщо бути вірним сином, якщо блудного любитимуть більше? Чому люблять красивого негідника, а не потворного героя? Чи погано любити за гроші? Чи краще любити за красу? Чи ця причина не настільки ж дріб’язкова?

Чи борщ народився від любові буряка до капусти? Що, якби капуста і буряк не зустрілися того дня? Чи зустрілися б пізніше? Чи борщ був би іншим? Чи хочеться буряку ходити наліво, хоча б в салат «шуба»? Чи капуста шкодує, що не стала голубцем? Чи їхня любов сильніша за ці бажання?

Чому так тяжко, коли мене люблять менше? Чи не благородніше самій любити більше? Чи благородство грає роль в любові?

Чи мене люблять за те, хто я є, чи любили б усе одно? Якщо любили б усе одно, який сенс був ставати тим, ким я є?

Чи краса існує об’єктивно? Чому гепард красивий, а шакал ні? Чи шакал красивий для шакалихи? Чому їй так не пощастило?

Чи помітили б ми красу і велич світу без любові?» © Світлана Пиркало

4 коментарі “До свята Івана Купала, або кілька уривків про любов”

4 коментарі

  1. Гарно. Знаки питання тільки для вигляду стоять, мені здається. Все зрозуміло:)

  2. Я зрозуміла: все, що в мене лежить, чекаючи свого часу у тебе (можна на ти?) вже не лежить. Вже прочитане, побачене, усвідомлене.

    “Чи шакал красивий для шакалихи?” А в мене трохи інакше: “Чи мій Котигорошко красивий не тільки мені?” 🙂

  3. Володимире, так то воно так. Але от мої знайомі довго сперечалися на тему цих питань, коли я їм прочитала це есе. І навіть, коли відповідь була однозначною і зрозумілою, то у кожного своя. 🙂 Хоча так і має бути, мабуть.

    ucraniana (чи можна — Надія?), та де там! Так само лежить багато чого в очікуванні на мою увагу!..
    Головне, щоб ви були взаємно красивими одне для одного. 😉 Тоді всі інші неважливі.

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *