трошки про останніх кілька днів

Спека… З неї починається кожен день, нею він і закінчується. Нестерпно. Особливо, коли кілька разів на день доводиться користуватися громадським транспортом… Особливо, якщо їдеш не в університет на іспит, де може бути більш-менш неформальна форма одягу, а в банк, де мусиш дотримуватися встановленого дрес-коду… За першої ліпшої нагоди — у холодний душ. А потім під вентилятор…

З жахом дивлюся на свою кішку і не можу зрозуміти, звідки в неї ці мазохістичні настрої? Бо ж як пояснити її вчинки раціонально? Вона чекає найспекотнішого часу (десь з 12.00 до 17.00), коли сонце розвертається до одного з наших балконів, йде туди, лягає під ті палючі промені й не рухається… А потім ледве не з тепловим ударом, напівпритомна, хитаючись, вертається, кидає своє грішне тіло на підлогу в коридорі і майже не дихає… Спроби закривати той злощасний балкон наражаються на її спротив і обурення… Вона себе цим катує…

Від цієї спеки чотири дні нету не було. Я не дуже в тому всьому розуміюся… Бо після фрази у поясненні, шо там шось десь розплавилося, вже не слухала, а подумала, шо не лише людям спеку важко пережити… Особливого суму з цього приводу не відчула. Як писала Лариса Денисенко: «Якщо вам не приходить спам — вас не існує».  🙂

Загалом нічого аж надто цікавого за ці дні не відбулося. Принаймні такого, про що би хотілося написати. Багато читала, але якось жодна з прочитаних книг не викликала бажання поділитися враженнями. Може, ще не час. Десь за два тижні мене чекає кілька доленосних подій, але все одно це все так відносно… І я би не бралася навіть за цей пост… Але от згадала, що завтра 15 червня. А це — День народження Івана Миколайчука! Сказати, що я шаную його талант, — не сказати нічого. Я майже поклоняюся йому! І фільми за його участю — мої улюблені. Можу їх передивлятися сотні разів. І знаючи наперед репліки героїв, все одно  з замиранням серця вслухатимуся в кожне слово…

Цієї осені у рамках фестивалю «Червона рута» в одному з наших кінотеатрів показували найвідоміші фільми за участю Івана Миколайчука: «Тіні забутих предків», «Вавілон ХХ», «Білий птах з чорною ознакою», «Пропала грамота» (мій улюблений, знаю майже дослівно). Коли ми прийшли на «Вавілон ХХ», то в залі було не дуже багато людей, але порадували знайомі обличчя. Проте… коли після сеансу до мене підійшов знайомий і сказав: «Дуже гарний фільм. Мені так сподобався! Тобі теж? О, то, може, розкажеш мені, про шо він, бо я не зрозумів…», то я трохи розгубилася… Але то нічого… Бо наступного дня ми прийшли на «Білий птах з чорною ознакою», а нас при вході в зал роз(до)питали й записали особисті дані (П.І.П., вік, місце навчання/роботи), що здивувало… А потім взагалі шокуюче питання з шокуючою інтонацією та формулюванням прозвучало: «А чого ви прийшли на цей фільм?» Я тоді такі круглі очі зробила: «Бо… Ми шануємо талант Івана Миколайчука… Любимо фільми за його участю…» У залі було п’ятеро глядачів: двоє нас, один пенсіонер, двоє хлопчиків… Це  сумно.

Я не буду зараз писати пафосних фраз, бо не вмію це робити і не люблю страшенно. Воно викликає в мене відчуття нещирості. Просто хочеться, шоб, може, хтось прочитав цей пост і згадав героїв і ролі, зіграні Іваном Миколайчуком. Чи переглянув хоч один фільм, якщо до цього не бачив… От хоч би «Пропала грамота»: неперевершений гумор, гарний настрій і посмішки гарантовані.

6 коментарів “трошки про останніх кілька днів”

6 коментарів

  1. Вперше читаю про Миколайчука не в пресі офіційно, не в енциклопедії сухо, не на обкладинці диску прісно. Аж захотілося переглянути. В мене є якраз “Тіні…” Зізнаюся, що навіть не пам”ятаю, чи його дивилася. Тепер точно це зроблю.

  2. Дуже сподіваюся, що сподобається. 😉
    У нас нещодавно в місті поставили лялькову виставу «Тіні забутих предків» для діток. І я все ніяк не могла зрозуміти, як же це можна на ляльках показати? Мені видавалося це неможливим. Хотіла піти, отак сиділа би собі серед діток і їх батьків. Але, на жаль, якраз був період завалу і галопу у межах «робота-навчання». Досі жалкую, шо не побачила.

  3. І справді цікаво, як то в ляльковому виконанні може бути. Може, буде можливість десь іще її подивитися?

  4. Сумно, що навіть Гугл на перше місце в пошуку “Миколайчук” ставить лисого-босого (той, що підпільник Кіндрат).

  5. Та взагалі сумно, що не так багато молоді (та й не лише молоді) знайомі з його творчістю. Я вже відносно багато фільмів бачила за його участю. (Постановила собі передивитися, якщо вдасться, всю фільмографію). Але все одно для мене улюбленими його ролями є філософ Фабіан з «Вавілона ХХ» та козак Василь з «Пропалої грамоти». 🙂

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *