Професор філософії під час лекції наповнив 5-літрову скляну банку великими каменями, кожен не менше 3 см у діаметрі. Потім запитав студентів: чи повна банка? Відповіли: так, повна.
Тоді професор взяв мішечок з горохом і висипав його в банку з каменями, трохи потряс її. Горох зайняв вільне місце між каменями. Ще раз професор запитав студентів: чи повна банка? Відповіли: так, повна.
Тоді він узяв коробку піску, і висипав його у банку. Пісок зайняв все вільне місце. Ще раз професор запитав студентів: чи повна банка? Відповіли: так, вона повна.
Тоді професор заварив чашку чаю і вилив її в банку. Студенти сміялися.
«А зараз, — сказав професор, — я хочу, щоб Ви зрозуміли, що банка — це Ваше життя; камені — це найважливіші речі у Вашому житті: сім’я, здоров’я, друзі, діти — все те, що необхідне для того, щоб Ваше життя залишалося повним навіть у випадку, якщо все інше загубиться; горох — це речі, які особисто для Вас стали важливими: робота, будинок, автомобіль; пісок — це все решта, дрібниці.
Якщо спочатку наповнити банку піском — не залишиться місця, де могли б розміститися горох і камені. Так завжди у житті: якщо витрачати весь час і енергію на дрібниці, не залишиться місця для найважливіших речей.
Займайтеся тим, що Вам приносить щастя: бавтесь зі своїми дітьми, зустрічайтеся з друзями. Завжди буде ще час попрацювати, зайнятися прибиранням будинку, полагодити і помити автомобіль. Займайтеся перш за все каменями, тобто найважливішими речами у Вашому житті; визначите Ваші пріоритети, все інше — це тільки пісок».
Тоді студентка підняла руку і запитала: «Професор, а яке значення має чай?»
Професор посміхнувся: «Я радий, що Ви запитали мене про це. Я це зробив, щоб показати Вам, що як би не було Ваше життя зайняте різними справами, завжди є місце для чашки чаю».

Прочитала сьогодні один допис і вирішила, що викладу тут це коротеньке оповідання. 😉