Бонуси… бонуси…

«…мій курс
не залежить від курсу долара —
він дуже залежить
від курсу твоїх слів
і моєї кардіограми». © Марія Матіос

Крутяться ці рядки в голові моїй після неповного робочого дня навчальної практики в банку… Заспокоюю себе тим, що це все ж таки новий досвід. А досвід поганим бути не може. Навіть якшо не знадобиться потім. Це позаморальна категорія… Та й зовсім трошки терпіти залишилося.  Але не дуже ці заспокоєння вгамовують розбурхані емоції.

Один штрих про «ознайомлення з роботою кредитного відділу»: «Коли ми пропонуємо клієнтам наші кредитки, то кажемо, що це бонусні картки». Навіть з погляду економіста (а не пересічного споживача) назвати кредит бонусом тяжко. Хотіла спитати: бонус для кого? Для вашого банку?

Якби мені колись довелося отако цілими днями «дарувати бонуси» (тьху-тьху-тьху), то кожен вечір перед сном мала би виголошувати слова шанованої мною Ольги Кобилянської: «Дай, Боже, моїм дітям і онукам стільки щастя, скільки брехні я наговорила!»

0 коментарів “Бонуси… бонуси…”

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *